Для установки нажмите кнопочку Установить расширение. И это всё.

Исходный код расширения WIKI 2 регулярно проверяется специалистами Mozilla Foundation, Google и Apple. Вы также можете это сделать в любой момент.

4,5
Келли Слэйтон
Мои поздравления с отличным проектом... что за великолепная идея!
Александр Григорьевский
Я использую WIKI 2 каждый день
и почти забыл как выглядит оригинальная Википедия.
Статистика
На русском, статей
Улучшено за 24 ч.
Добавлено за 24 ч.
Альтернативы
Недавние
Show all languages
Что мы делаем. Каждая страница проходит через несколько сотен совершенствующих техник. Совершенно та же Википедия. Только лучше.
.
Лео
Ньютон
Яркие
Мягкие

Веденеев, Дмитрий Валерьевич

Из Википедии — свободной энциклопедии

Дмитрий Валерьевич Веденеев
укр. Дмитро́ Вале́рійович Вєдєнє́єв
Дата рождения 1 августа 1967(1967-08-01) (56 лет)
Место рождения
Гражданство  Украина
Род деятельности историк
Награды и премии

Орден «За заслуги» ІІІ степени (Украина)

Дмитрий Валерьевич Веденеев (укр. Дмитро́ Вале́рійович Вєдєнє́єв) — украинский историк, военный аналитик и эксперт, военный пенсионер Службы безопасности Украины в звании полковника, бывший заместитель директора по научным вопросам УИНП (1 ноября 2010 — 7 апреля 2014). Доктор исторических наук (2006), профессор (2008). Главный редактор научного издания «Военно-исторический вестник» (с 2019). Награждён орденом «За заслуги» III степени (2007), медалями СБ Украины и МО Украины.

Биография

В 1984 г. поступил на исторический факультет (отделение политической истории) Киевского государственного университета им. Тараса Шевченко. В 1986—1988 гг. прошёл срочную службу в Оршанском ордена Александра Невского и Красной Звезды полку связи Московского военного округа. В студенческие годы принимал активное участие в общественной работе, возглавлял комсомольскую организацию исторического факультета. Тогда же сформировался его научный интерес к изучению проблем истории внешнеполитической деятельности, этим направлением исследований в советскую эпоху можно было заниматься только с санкции КГБ. В 1991 г.. закончил истфак с отличием и квалификацией историка, преподавателя истории и социально-политических дисциплин, стал преподавателем кафедры общественных наук Северодонецкого технологического института. По словам тогдашнего комсомольского активиста исторического факультета Олеся Дония, во времена перестройки Дмитрий Веденеев сотрудничал с КГБ СССР[1]. При этом О.Доний ничем не подтверждал свое голословное утверждение. Д.Веденеев не служил в органах КГБ и не состоял в их агентурном аппарате - на работу в Службу безопасности Украины кандидат исторических наук Д.Веденеев поступил в 1994, став офицером и преподавателем Института подготовки кадров СБУ [2][2]

С ноября 1991 получил направление на учёбу в аспирантуре на кафедре истории для гуманитарных факультетов Киевского университета имени Тараса Шевченко. В 1994 г.. стал кандидатом исторических наук, диссертация — «Становление внешнеполитической службы Украины (1917—1920 гг.)».

В 1994—1998 годах — на преподавательской работе в Институте подготовки кадров Академии СБУ, заместитель начальника кафедры истории и политологии.

В 1998—2002 гг. начальник научно-исследовательского отдела Архивно-учётной службы (Государственного архива) СБУ, в 2002—2006 учёный секретарь Национальной академии СБУ, в 2004—2005 годах — заместитель начальника Центра учебно-методической работы Национальной академии СБУ, с 2005 года — главный научный сотрудник Научно-организационного центра Национальной академии СБУ.

в 2006—2010 — заведующий кафедрой истории спецслужб Национальной академии СБУ. Полковник запаса.

в 2010—2014 гг. — заместитель Председателя, предназначенный Указом Президента Украины 1 ноября 2010 г. с 2011 гг. — заместитель директора по науке Украинского института национальной памяти при КМ Украины[3].

После реорганизации УИНП в статусе научного учреждения работал (апрель-ноябрь 2014) заведующим отделом военной истории Национального НИИ украиноведения и всемирной истории МОН Украины (до ликвидации учреждения); его предшественником был историк Уткин Александр Иванович.

С декабря 2014 по февраль 2015 был заведующим сектора научной библиографии и биографистики Института истории аграрной науки, образования и техники Национальной академии аграрных наук Украины..

С 2015 года — профессор Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств (кафедра гуманитарных дисциплин Института практической культурологии и арт-менеджмента).

Также в 2015 назначен главным редактором (с 2019 — заместителем главного редактора) профессионального издания Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств — альманах «Культура и современность», зарегистрированный 8 декабря 2014. С 2019 — редактор профессионального издания «Военно-исторический вестник».

В Дипломатической академии Украины при МИД Украины (в 2008—2016 гг.) работал (по совместительству) профессором кафедры дипломатической и консульской службы, на основе собственных научных разработок и авторского учебного пособия преподавал курс «История украинской дипломатической службы».

Научные работы

на русском языке

  1. Веденеев Д. В. Одиссея Василия Кука. Военно-политический портрет последнего командующего УПА. — К. : К. И. С., 2007. — 208 с.
  2. Веденеев Д. Украинский фронт в войнах спецслужб: Исторические очерки. — К. : К. И. С., 2008. — 432 с.
  3. Чекисты Украины на "церковном фронте" // Журнал «Родина». — 2014. — № 12. — С. 110—113; 2015. — № 1. — С. 117—119
  4. Закулисный актёр истории: Очерки истории разведки и контрразведки. — К.: К. И.С., 2015. — 392 с. (в соавт. с Д. Будковым).
  5. Веденеев Д. В. Роль советских спецслужб в разгроме нацизма (на материалах разведывательно-диверсионной деятельности НКВД-НКГБ Украинской ССР) // Великая Отечественная — известная и неизвестная: историческая па­мять и современность: материалы междунар. науч. конф. (Москва — Ко­ломна, 6—8 мая 2015 г.) / отв. ред.: Ю. А. Петров; Ин-т рос. истории Рос.акад. наук; Рос. ист. о-во; Китайское ист. о-во и др. — М.,2015. С. 245—253.
  6. Разведка Судоплатова. Зафронтовая диверсионная работа НКВД-НКГБ в 1941—1945 гг. — М.: Алгоритм, 2015. — 576 с. (у співавт. з О. Колпакиди, С. Чертопрудом)
  7. Инспиратор церковных расколов 1920-х — начала 1930-х гг. На Украине (страницы биографии чекиста Сергея Карина-Даниленко) // Петербургский исторический журнал. 2015. № 2. С. 208—220.
  8. Атеисты в мундирах: Советские спецслужбы и религиозная сфера Украины. — М.: Алгоритм, 2016. — 496 с.
  9. Веденеев Д. В., Шкаровский М. В. Репрессивные акции органов государственной безопасности против общин ≪Истинно Православной Церкви≫ в Украинской ССР (1944—1953 гг.) // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2016. Вып. 2 (69). С. 49-65.
  10. Шкаровский М. В., Веденеев Д. В. Оперативная разработка и репрессии советских органов государственной безопасности против религиозного течения «подгорновцев»(«стефановцев») в 1930—1950-е гг. // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2017. Вып. 75. С. 94-119; Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2016. Вып. 3 (70). С. 77-92
  11. Веденеев Д. В. В ожидании Армагеддона: органы госбезопасности и подполье «Свидетелей Иеговы» в Украинской ССР (1940—1960-е гг.) // Труди КДА. 2016. № 24. С. 313—327.
  12. Веденеев Д. В. В ожидании Армагеддона: органы госбезопасности и подполье «Свидетелей Иеговы» в Украинской ССР (1940—1960-е гг.) // Журнал российских и восточноевропейских исторических исследований. 2017. № 1. С. 69-111 (розширена стаття).
  13. Веденеев Д. В. «Решительный враг Ватикана и унии». Спецслужбы и протопресвитер Гавриил Костельник в контексте создания предпосылок к ликвидации унии в Западной Украине (1939—1944 гг.) // Вестник Православного Свято-Тихоновского гуманитарного университета. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2017. Вып. 79. С. 85-105.

на украинском

диссертации
  1. Веденєєв Д. В. Становлення зовнішньополітичної служби України (1917—1920 рр.) // Автореф. дис. … канд. іст. наук. — К., 1994. — 17 с.
  2. Вєдєнєєв Д. В. Діяльність спеціальних підрозділів руху українських націоналістів та Української повстанської армії (1920-1950-ті рр.): дис. … д-ра іст. наук: 20.02.22 / Національна академія Служби безпеки України. — К., 2006. — 500 арк. — Для служб. користування.
книги и брошюры
  1. Спеціальні служби в історії Української держави. Навчально-методичний посібник — К.: Видавництво Національної академії Служби безпеки України, 2003. — 60 с. (у співавт. з В. Букіним)
  2. Слово правди про УкраЇну: Міжнародна інформаційна діяльність Української держави 1917—1923 рр. / Д. Будков, Д. Вєдєнєєв.- К. : К. І. С., 2004.- 204 с. — ISBN 966-8039-33-5
  3. Українці проти нацизму: політичний вимір: наукове видання / Д. В. Вєдєнєєв, В. І. Кучер ; Ін-т політ. і етнонац. досліджень НАН України, Нац. акад. служби безпеки України. — К. : Просвіта , 2005. — 84 с. ; 20 см. — ISBN 966-653-163-1
  4. Прояви тероризму в Україні (остання чверть ХІХ — початок ХХІ ст.). Навчальний посібник. — К.: Вид-во НА СБ України, 2005. — 162 с.
  5. Історіографія та бібліографія діяльності підрозділів розвідки та контррозвідки руху українських націоналістів та Української повстанської армії. 1945 — початок 2000-х років. Навчальний посібник. — К.: Видавництво Національної академії СБ України, 2005. — 62 с.
  6. Вєдєнєєв Д. В., Будков Д. В. Юність української дипломатії. Становлення зовнішньополітичної служби України в 1917—1923 роках. Монографія — К. : К. І. С., 2006. — 312 с.
  7. Вєдєнєєв Д. В. Дипломатична служба Української держави. 1917—1923 роки : навч. посіб. / Д. В. Вєдєнєєв; Нац. акад. Служби безпеки України. — К., 2007. — 260 c.
  8. Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920—1945). Монографія. — К. : Ґенеза. 2006. — 408 с.
  9. Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. «Повстанська розвідка діє точно і відважно…». Документальна спадщина підрозділів спеціального призначення ОУН та УПА. 1940—1950-ті роки. — К. : К. І. С., 2006. — 568 с.
  10. Биструхін Г. С., Вєдєнєєв Д. В. Війна в кам‘яних джунглях. Міська партизанська війна як феномен збройної боротьби та спеціальної діяльності. 1945—2005 рр. Монографія. — К. : Генеза, 2006. — 512 с.
  11. Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Вєдєнєєв Д. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецопераиій. 1945-1980-ті роки: Монографія. — К.: К.І.С., 2007 - 568 с
  12. Вєдєнєєв Д. В. Задзеркалля історії: Нариси минулого спеціальних служб. — К. : К. І. С., 2008. — 288 с.
  13. Гострі кігті орла. Сили спеціальних операцій США: історія та сучасність: монографія. — К.: К. І.С., 2010. — 400 с. (у співавт. з Г. Биструхіним, А. Семукой).
  14. Розвіяні міфи: історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010. — 576 с. (у співавт. з. С.Шевченком).
  15. Нариси з історії розвідки суб'єктів державотворення на теренах України. — К.: Преса України, 2011. — 536 с. (у співавт. з Л.Роженом, О.Гавриленком, В. Цибулькіним та інш.)
  16. Діяльність органів та військ державної безпеки в Україні в період Другої світової війни (1939—1945 рр.): навчальний посібник. — К.: НВВ НА СБУ, 2011. — 98 с.
  17. Українська багатопартійність: політичні партії, виборчі блоки, лідери (кінець 1980-х — початок 2012 рр.). — К.: ІПіЕНД, 2012. — 588 с. (член авторського колективу).
  18. Заручниця глобального протистояння. Трагедія Великого Голоду 1932—1933 рр. в Україні у контексті «холодної війни» (1945—1991 рр.): монографія. — К.: Дорадо-Друк, 2013. — 232 с. (у співавт. з Д. Будковим).
  19. Історія органів державної безпеки на Волині: документально-публіцистичне видання. — Луцьк: Ініціал, 2012. — 240 с. (у співавт. з Я. Антонюком, В. Бараном, В. Барановим та інш.)
  20. Нариси воєнно-політичної історії України. Навчальний посібник. — Острог: НУОА, 2014. — 396 с. (з співавт. з В.Атаманенко, М. Близняком та інш).
  21. Лікар і архіпастир: діяльність святителя Луки Кримського в контексті історії медицини і церковно-державних відносин у СРСР: історико-медичний нарис. — К.: УФК, 2015. — 72 с. (у співавт. з В. Вєдєнєєвим).
  22. Організація та здійснення державної охорони: навчальний посібник. — К.: НУОУ імені Івана Черняховського, 2019. — 296 с. (заст. керівника автор. колективу).
Статьи
  1. Військово-політична діяльність ОУН та УПА у світлі норм міжнародного гуманітарного права / Д. В. Вєдєнєєв, О. Є. Лисенко // Український історичний журнал. — 2007. — № 3. — С. 46-65.
  2. Вєдєнєєв Д. В. Організація українських націоналістів і зарубіжні спецслужби (1920 — 1950-ті рр.) / Д. В. Вєдєнєєв, О. Є. Лисенко // Український історичний журнал. — 2009. — № 3. — С. 132—146.
  3. Радянські спецслужби в України в роки Другої світової війни // Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ ст. Історичні нариси. — К.: Наукова думка. — 2011. — Книга друга. — С. 279—310.
  4. Вєдєнєєв Д. В. Релігійні конфесії України як об'єкт оперативної розробки німецьких і радянських спецслужб (1943—1945 рр.) / Д. В. Вєдєнєєв, О. Є. Лисенко // Український історичний журнал. — 2012. — № 4. — С. 104—126.
  5. Минуле як чинник конфліктогенності в українсько-польських відносинах // Відображення Волинської трагедії в історичній пам’яті польського й українського народів: монографія. — К.: Пріоритети, 2013. — С. 220-223.
  6. Вєдєнєєв Д. В. Протидія радянських спецслужб німецьким розвідці й контррозвідці на території України В 1941—1944 рр. / Д. В. Вєдєнєєв, О. Є. Лисенко // Український історичний журнал. — 2015. — № 1. — С. 69-91.
  7. Веденеев Д. В. Документи радянських спецслужб щодо зовнішніх контактів українського екзархату Руської Православної Церкви у 1950-х роках // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2016. — № 4. — С. 18-27.
  8. Вєдєнєєв Д. В. Новітня вітчизняна історіографія діяльності розвідки та контррозвідки руху українських націоналістів і Української повстанської армії у 1920—1950-х рр. / Д. В. Вєдєнєєв, О. С. Лісов // Військово-науковий вісник. — 2016. — Вип. 26. — С. 81-94.
  9. Вєдєнєєв Д. В. Документи радянських спецслужб щодо зовнішніх контактів українського екзархату Руської Православної Церкви у 1950-х роках / Д. В. Вєдєнєєв // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2016. — № 4. — С. 18-27.
  10. Вєдєнєєв Д. В. Документи органів державної безпеки як джерело дослідження соціокультурних особливостей «катакомбної» течії в Православ’ї в Українській РСР у 1920-ті — 1950-ті рр. / Д. В. Вєдєнєєв // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2017. — № 1. — С. 26-36.
  11. Вєдєнєєв Д. В. Спеціальний орган з координації розвідувально-диверсійної діяльності на окупованій гітлерівськими агрессорами території України: історичний досвід / Д. В. Вєдєнєєв, А. В. Слюсаренко // Військово-науковий вісник. — 2017. — Вип. 27. — С. 3-18.
  12. Вєдєнєєв Д. В. Формування аппарату дипломатичного відомства Української Народної Республіки періоду Центральної Ради (1917—1918 рр.): організаційно-функціональний аспект / Д. В. Вєдєнєєв // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — 2017. — Вип. 24(1). — С. 78-81.
  13. Вєдєнєєв Д. Партизанство, пам’ять, історична культура: новаторське історико-документальне дослідження меморіалізації партизанського руху в Україні / Д. Вєдєнєєв // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2017. — № 4. — С. 110—112.
  14. Вєдєнєєв Д. В. Соціокультурне явище волонтерського руху в сучасній Україні // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. — 2018. — № 1. — С. 3-10.
  15. Вєдєнєєв Д. В. Волонтерський рух в Україні в ході російсько-української війни: ризики праці та форми державного і громадського визнання / Д. В. Вєдєнєєв, О. В. Турчак // Військово-науковий вісник. — 2018. — Вип. 30. — С. 206—216.

Примечания

  1. Олесь Доній: «Євразійський Союз — це реінкарнація Російської імперії» Архивная копия от 20 июня 2019 на Wayback Machine (укр.)
  2. 1 2 Вєдєнєєв Д. В. Українські історики. Біобібліографічний довідник. Випуск 3. Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. — С. 36–38.Будков Д. В. На службі в історичної пам'яті // Професор Вєдєнєєв Дмитро Валерійович: бібліографічний покажчик праць. До 50-річчя від дня народження. — К.: УФК, 2017. — С.4–22. Вітаємо колегу-ювіляра // Культура і сучасність. — 2017. — № 1. — С.169–171. З нагоди ювілею дослідника вітчизняної військової історїі // Воєнно-історичний війсник. — 2017. — № 3. — С. 148. Лисенко О. Ювілей дослідника військового минулого України // Військово-історичний меридіан. — 2017. — Вип.3. — С.146–148.
  3. ДМИТРО ВЄДЄНЄЄВ: «ВІД ДИТЯЧОГО САДОЧКА ДО ІНСТИТУТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ». ЧАСТИНА 1. ПРО ІСТОРИЧНИЙ ФАХ, ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ І «ВЕЛИКУ ВІТЧИЗНЯНУ ВІЙНУ» Архивная копия от 19 сентября 2020 на Wayback Machine (укр.)
Эта страница в последний раз была отредактирована 11 апреля 2024 в 11:12.
Как только страница обновилась в Википедии она обновляется в Вики 2.
Обычно почти сразу, изредка в течении часа.
Основа этой страницы находится в Википедии. Текст доступен по лицензии CC BY-SA 3.0 Unported License. Нетекстовые медиаданные доступны под собственными лицензиями. Wikipedia® — зарегистрированный товарный знак организации Wikimedia Foundation, Inc. WIKI 2 является независимой компанией и не аффилирована с Фондом Викимедиа (Wikimedia Foundation).